Слова — мелодії душі

Чому у сонечка нема веснянок?
Чому під час дощу хмаринка плаче?
А хто побудував високі гори
й прикрасив їх небесними вершками?
Хто вимикає зорі на світанку?

Чому веселка схожа на цукерку?
Чому не можна малювать словами,

а фарбами не можна заспівать?
Хто бризкає парфумом на троянди?

І звідки птахи на крилах
приносять нам весну?
Колись про це мене питав
Один допитливий маленький хлопчик.
Й мені завжди хотілося розповідати
Йому про все на світі!
А зараз він уже відповідає

на всі питання
маленької руденької принцеси!
І дивиться вона на нього
щасливими блакитними очима.
І цілий всесвіт завмирає,
коли ці двоє створюють
свою прекрасну казку.
І хочеться, щоб казка не закінчувалась!
Але принцеса виросте
й збудує
своє щасливе королівство!
І казку свою наповнить
новими кольорами.
І домалює сонечку веснянки!

Коли раптом прилине натхнення,
І занурюсь у світ своїх мрій,
Все здається таким кольоровим!
Опиняюся в казці своїй!

В казці тій є маленьке дівчисько,
Яке прагне зустріти весну.
Я збираю букети ромашок
І для неї в дарунок несу!

Ми візьмем невагомі хмаринки
І прозорі краплинки роси,
Ми збудуєм веселкове місто -
Світ небаченої краси!

І з пташками піднімемось в небо,
Щоб зустріти ранкову зорю!
Я вкладаю в цю казку надію,
Всю любов неосяжну свою!

Я бачила, як сонце посміхалось.
Я бачила, як хмарка впала з неба.
Я відчуваю зміни у повітрі -
мені самій мінятись треба!

Я чула, як бринить світанок.
Я чула, як сміялись зорі.
Життя - безмежне, сподіваюсь
не потонути в цьому морі!

Я знаю, як народжується слово.
Я знаю, як себе не загубити.
В птахів навчитися свободи,
відчути крила і летіти!

Ти знаєш, як гроза співає пісню?
А як у сні танцюють ліхтарі?
Як злива вишиває в небі квіти?
І місяць умивається в зорі?

Ти бачиш, як тендітно виє вітер?
А як прозоро листя шелестить?
Як вимальовує в уяві бджілка квітку?
Весна в повітрі перлами бринить?

В моєму всесвіті сплітаються бажання,
І вітер спрагло п‘є весняні пелюстки,
Буяє небо ароматом меду,
І сонце сипле золоті струмки!

Гроза!
Здається, що зламалось небо
І впало у безодню!
Раптом світ
Відроджується знову!
З‘являються зірки
І пахнуть квіти!
А потім - грім і блискавка,
І небо
лякається своєї темноти!
І тихий шум -
Гріхи усього світу
Змиває злива.
Зникли почуття,
Забулися образи,
І життя
вирує знову!
Це закон буття!

Над гóрами здіймається світанок.
І перше сонячне проміння
стікає з гір мільйоном світлячків
і водоспадом обіцянок,

струмками мрій, річками згадок.
Калейдоскопом моїх снів
і спогадів шаленим виром,
залишеним мені у спадок!

Підступний вітер зруйнував мій ранок -
дощем вагітні хмари впали з неба,
змиває злива всі мої бажання!
В минуле поринув світанок!

В своїх снах я малюю картини,
Намагаюсь запам‘ятать!
Та боюсь, що на ранок забуду
І не зможу тобі передать

Мою ніжно-блакитну надію,
Тихо-зоряний спів солов‘я,
Світло-сонячну силу натхнення
І багряні вітрила життя!

Фіолетову тугу й безсилля,
Темно-сірий понурий туман.
І бузкові джерела мелодіій
Обіцянок рожевий обман!

Перламутрову молодість вітру
І ще юно-зелену весну!
Всю палітру - від болю до щастя
Я у серці тобі принесу!

Надривно й жалібно ридає саксофон,

І барабани сиплють градом,
Мелодія розбилася,як скло,
І звуки покотились водоспадом!

І глухо кашляє старенький контрабас,
Гітара душу розриває!
І ллється музика широкою рікою,
І замовкає десь за небокраєм!

Вона торкнулась струн в моєму серці
І всі думки заполонила!
І вітер звуки підхопив
Й напнув небеснії вітрила!

Моя весна сьогодні - наречена,
Заквітчана густим вишневим цвітом,
Умита зорепадом і росою,
Закохано спішить на зустріч з літом!

Вона несе красу і насолоду,
І вміє поглядом заворожити!
Зеленим покровом закрить від бід,
Рясним дощем весь світ полити!

І змити всі турботи і негоди,
Птахам подарувати крила!
І засівати землю почуттями,
Щоб зерна щастя і любові уродили!

Я багато чого поміняла б в житті,
Якби можна було, якби треба було!
Поміняла б людей і події, і факти,
Що забулись, і що вже пройшло!

Я багато чого поміняла б в собі,
Якби тільки могла, якби тільки хотіла!
Я б змінила думки і характер,
І волосся, і губи, і тіло!

Але я ні за що б не хотіла міняти
Ніколи, ніяк, ні за яких умов!
Лише те, що я - твоя мама.
І повторювать буду це знову і знов!

Ти - повітря і сонце, і космос,
Ти - мій світ, моя гордість і слава!
Я живу, я горю і творю,
Тому що я - твоя мама!

Ти - моя совість і моя віра,
Світла надія й безмежна любов!
Ти мене надихаєш і даєш мені крила!
Я повторювать буду це знову і знов!

September 23, 2023

Вітер
Легенько підкрався,
Куйовдив, кружляв, цілував.
Вечір
Нечутно спускався,
Світлячків ліхтарі збирав.
Море

Ділилося свіжістю,
До танцю запрошуючи.
Небо
Світилося щастям,
Хмарками його розпорошуючи.
Гори

Здавалися вищими
У ялинкових спідницях.
Ніч
Прикрашала букетами
Свої світанкові світлиці!
Пісня
Тихенько лунала
Ніжною світлою мрією.
Зірки
Плели візерунки
І вишивали надією.